Сайт газеты

Воскресенье, 29 сентября 2019 13:20

Бізнес на коровах

Автор 
Працювати на землі. Ігор Старожилов з мамою тримають 12 корів Працювати на землі. Ігор Старожилов з мамою тримають 12 корів

На Глухівщині молодий фермер активно нарощує своє господарство

Вирішив – зробив

  У той час, коли поголів’я корів в Есмані стрімко зменшується, люди відмовляються тримати худобу, Ігор Старожилов активно нарощує своє господарство. Чи вдається молодому фермеру триматися на плаву та чи можливо селянам заробляти на власній землі?
  Осісти в рідній Есмані 31-річний чоловік вирішив минулого року. До цього були заробітки по всій Україні та за кордоном. Час ішов, але відчуття перекотиполя, відсутність стабільної роботи і якогось задоволення від життя точили зсередини. Вирішив спробувати працювати удома. Зараз уже має 12 корів. Хозяйнує удвох з матір’ю.
  – Подумав-подумав, чим його зайнятися. Вирішив худобою. Трішки зараз розвели поголів’я: тримаємо биків, дійних корів. Плануємо будувати сарай, засівати більше земель, купувати нову техніку. Коротше, спати ніколи, – розповідає Ігор.

Пасе пастух, а доїть апарат

  Першою встає мама, десь о п’ятій. Вона доїть корів. Тоді прокидається Ігор. Хоча зізнається, що влітку часто підйом буває і о четвертій ранку, адже потрібно заготовляти сіно, гребти люцерну, щоб не розсипалася.
  – Минулого сезону місяць просидів на полі – пас череду, тому цього року вирішив купити електропастухи. Усе ж більше часу лишається для роботи. Експериментуємо, одним словом, як спростити собі життя.  Придбали також доїльний апарат, у планах – взяти холодильник. Бо зберігати по сто літрів молока дуже важко.

Сію, кошу, сіно вожу

  Щоб таке господарство було рентабельним, доводиться засівати землі самому. Наприклад, минулого року лише на фураж (макуху, кукурудзу, овес) витратили 14 тис. грн. Посівний матеріал теж купували. Доводиться вчитися та вдосконалюватися: наступного року замість буряка планують садити картоплю, бо від неї збільшується кількість молока, крім того, частину можна ще й продати, ціна зараз непогана.
  Ігор розповідає, що проблеми виникають з робочими руками. Цього літа заготовив 14 причепів сіна, 7 – соломи, косив трактором, на допомогу трохи наймав людей. Як не дивно, але на селі працювати не дуже спішать: хто запив, хто не хоче, хто не може. Тому потрібно сподіватися на себе та техніку. Сіялку орендує, а тракторець є власний. Деякі запчастини, аби зекономити, виготовив самотужки. Є косарки до нього, плуг, причіп. Мінікомбайн зараз коштує від 6-7 тисяч доларів, тож для збору врожаю техніку теж доводиться наймати.

Страшно за землю

  Поки обробляє лише 3 гектари. Люди повіддавали городи, має ще свої паї, але цього для молодого господаря мало. Каже, 10 га на таке невелике господарство має вистачити.
  – Але відчуваю, що з землею буде горе. Боюся, що через рік-другий не зможу навіть її орендувати, бо паї односельці швидко продадуть агрохолдингам, а маленькі фермерські господарства лишаться при своїх інтересах. Я собі ще довго не зможу дозволити купити землю. Навіть, якщо дадуть кредити під мінімальний процент, то гроші банку треба повертати регулярно. А у мене стабільності поки нема, – ділиться Ігор.
  Селищний голова Есмані Вік­тор Давиденко підтверджує, що наразі питання землі дійсно тривожить селян.
  – Перед зняттям мораторію спершу потрібно провести дуже ретельну роз’яснювальну роботу людям. Вони мають розуміти, як, кому, на яких умовах продавати. Щоб не повторилася історія з майновими сертифікатами, коли за акції заводів і фабрик ніхто не отримав практично ніяких дивідендів, усе продали спритним ділкам за копійки, – розмірковує Віктор Васильович.

Державні програми не для нас

  Мати Катерина Василівна розповідає, що вже зіткнулися з проблемами, коли хотіли купити доїльний апарат по програмі, за якою 50% суми оплачує держава. Для цього потрібно було зареєструватися як приватні підприємці. Господарі підрахували, якщо платити податки, послуги ветлікаря, закуповувати корм, то самим нічого не лишається. Наразі можна отримати лише дотації по 2,5 тисячі на телят. Молоко раніше возили продавати на базар, а зараз часу не вистачає, тому здають на молоковоз по 5 гривень за літр. Знають, що скоро зовсім від приватних господарів не будуть приймати молоко, бо якість не та. Щоб збувати дорожче і без проблем, потрібно створювати кооператив.
  – Чим більше господарство, тим більше допомагає держава. Поки потихеньку буду вкладати власні кошти, розширятися. Розумію, що можливо настане час прийняти рішення про фермерство, підприємництво. Я того не боюся, готовий платити податки, але і вигоду маю бачити, – розмірковує селянин.
  Він упевнений, що майбутнє українського села – саме за такими малими господарствами, коли в селі буде не один фермер, на якого приїжджатимуть дивитись, як у цирку, а щоб родин 10-15 вели самостійний бізнес.

Аліна Степанова, НЕДЕЛЯ

Прочитано 180 раз Последнее изменение Четверг, 26 сентября 2019 18:00

Внешние ссылки предоставляются исключительно для справочных целей. Редакция газеты "Неделя" не несет ответственность за содержание внешних интернет-сайтов. Редакция может публиковать статьи в порядке обсуждения, не разделяя точку зрения автора. Использование в любой форме материалов, опубликованных в газете и на сайте, — с согласия редакции. Ссылка на газету при этом обязательна.

Top Desktop version