Сайт газеты

Пятница, 07 июня 2013 11:15

Персонаж Александра Дюма воював під стінами Глухова

Автор: 

Виповнюється 350 років від однієї з найяскравіших подій військової історії козацьких часів – героїчної оборони Глухова. Як відомо, ця подія стала поворотним моментом в розгортанні польського наступу в Україні під проводом короля Яна ІІ Казимира.

  У період з 22 січня по 9 лютого мешканці та гарнізон Глухова не лише витримали облогу, але й відбили кілька потужних штурмів значно сильнішого й чисельнішого ворога. Союзниками польського короля виступили кримські татари та українські козаки правобережного гетьмана Павла Тетері. Перебували в польській армії і найманці з Західної Європи, зокрема з Франції. Постать одного з них викликає надзвичайний інтерес, оскільки була виведена в ролі персонажа другого плану на сторінках всесвітньовідомих романів Александра Дюма «Двадцять років потому» та «Віконт де Бражелон».
  Як знаємо, геніальний романіст брав за основу своїх сюжетів справжні історичні події, а його героями часто ставали реальні особи. Одним з таких персонажів є граф де Гіш, який вперше з’являється у продовженні «Трьох мушкетерів». Згідно сюжетної канви, йому рятує життя юний віконт де Бражелон. Їхні дружні взаємини та перипетії навколо кожного з них складають основу заключної частини «мушкетерської» трилогії – «Віконт де Бражелон». Фабула цього твору, як і попередніх, будується навколо інтриг паризького двору. Молодий Людовік ХІV, бажаючи зміцнення союзу з щойно поновленим на престолі англійським королем Карлом ІІ, вирішує в 1660 р. укласти династичний шлюб між своїм молодшим братом 20-річним Філіппом Орлеанським і 16-річною сестрою англійського монарха принцесою Генріеттою. Від імені нареченого її зустрічає, щоб привезти під вінець, саме де Гіш. Зачарований вродою принцеси, він закохується в неї до нестями. Молода жінка охоче приймає прояви кохання від графа, що викликає бурхливі ревнощі з боку її чоловіка, хоча той і має яскраві гомосексуальні схильності. Для Генріетти кокетство з де Гішем перетворюється на своєрідну розвагу, доки врешті-решт вона не отримує більш впливового залицяльника – самого короля Франції. Де Гіш не знаходить собі місця, він навіть повідомляє де Бражелону, що готовий піти на будь-яку війну, щоб «милосердна куля» припинила його душевні страждання. Незабаром де Гіш випадає з сюжетної лінії, і лише насамкінець твору автор згадує, що через кілька років граф знову стає наближеним до «короля-сонця».
  Де провів цей час де Гіш, Дюма не повідомляє. Однак джерела точно вказують, що в січні-лютому 1664 р. він був під Глуховом у ставці Яна ІІ Казимира. Портрет де Гіша, створений талановитим пером Дюма, добре узгоджується з біографічними відомостями про цю людину. Арман де Грамон граф де Гіш (1637-1673) був старшим сином маршала і пера Франції герцога Антуана де Грамона. Як і багато нащадків знатних родів, де Гіш обрав для себе військову справу. В 1663 р. він шукає щастя на цій ниві в Речі Посполитій, поступивши на службу до Яна ІІ Казимира, котрий саме тоді розпочав грандіозний похід на схід. При королівському дворі було багато французів, які користувалися ласкою монарших осіб. У колі співвітчизників на чужині й опинився де Гіш та його молодший брат Антуан-Шарль де Грамон граф де Лувіньї (1641-1720). Саме завдяки останньому ми маємо детальну розповідь про пригоди братів в Україні взимку 1663-1664 рр. Його спогади, опубліковані у Франції в 1922 р., вже в 1929 р. були надруковані в російському перекладі й нині є доступні для всіх бажаючих у мережі Інтернет.
  21 січня французькі графи прибули до ставки польського короля під Глуховом, де на них чекав теплий прийом. Король обійняв братів і подякував за те, що вони приїхали здалеку, щоб надати йому свої послуги в цей важливий час. На честь поважних гостей під стінами оточеного Глухова було влаштовано бенкет, який, розпочавшись о 7-й годині вечора, завершився тільки о 5-й ранку, коли на ногах нетвердо могли триматися лише три особи: сам оповідач, канцлер і його духівник.
  Де Грамон докладно характеризує зосереджені тут сили Яна ІІ Казимира: 20 тис. татар під проводом двох ханських синів, таке ж число польських вершників, 20 тис. козаків, 4 тис. драгунів німецького строю, полк королівської гвардії з 12 тис. рейтарів, 14 тис. польських і німецьких піхотинців та 2 тис. гусарів. Загальний підрахунок всіх цих загонів дає число в 92 тис. воїнів. Колосальна міць для тих часів! Всі придворні були переконані у швидкій перемозі над Глуховом, який не схотів виявити покору, як багато міст захоплених без бою перед цим.
  Наступного дня французьких графів запросив до себе в гості воєвода руський Стефан Чарнецький. Весела пиятика продовжилася й тут. Сп’янілі бенкетувальники увечері гарцювали на конях під мурами обложеного міста, стріляли по ньому з пістолів.
  За два дні після цієї вакханалії король наказав розпочати штурм, сигналом до якого повинен був стати на світанку вибух міни, підведеної під стіни Глухова. Головна атака велася на міську браму. Одразу після вибуху де Гіш і де Лувіньї зі своїми людьми ринули у наступ. Їх підтримав великий коронний хорунжий Ян Собеський, майбутній король. Однак, на великий подив нападників, за зруйнованою брамою височіла добре укріплена барикада з гарматою, яка почала їх обстрілювати картеччю. Згубні втрати доповнювали також влучні мушкетні залпи захисників фортеці. На фоні снігу нападники перетворилися на зручні мішені для козаків і московитів. Чарнецький ще наполягав на продовженні наступу, однак за таких умов атака перетворювалася на самогубство, і під регіт оборонців поляки змушені були сурмити відхід. Їхні втрати лише загиблими склали 4 тис. солдатів і більше 200 офіцерів. Antoine-gramont-3
  За винятковим везінням де Гіш і його брат не постраждали у цій бійні.
  Король не тямив себе від люті. Він не міг прийняти поразки. На військовій нараді Ян ІІ Казимир наказав підготуватися до вирішального штурму Глухова за вісім днів. За цей час під його мури в двох місцях мали підвести значно потужніший заряд пороху й поставити навпроти дві батареї з дванадцяти та шести гармат, які б не дали захисникам організувати тут ефективну оборону після вибуху мін. О 6-й ранку у визначений день вибухівка спрацювала, утворивши великі проломи в фортечних мурах. Поляки кинулися на штурм і навіть змогли вивісити свої прапори в місцях проломів. Здавалося б, перемога близько. Однак оборонці відповіли на це таким потужним контрударом, що змогли не лише вибити нападників за межі міста, але й відігнали їх. Як згадував де Грамон, втрати від цього другого штурму були такими ж, як і від першого. Ретельно обміркувавши перспективи продовження облоги цієї неприступної фортеці, а також зважаючи на скрутні матеріальні обставини своєї армії й наближення московських військ, король прийняв рішення відступити.
  Свідчення де Грамона щодо невдалої для поляків облоги Глухова доповнює інший французький сучасник – Мішель Руссо де ла Валетт. У 1679 р. у Ліоні побачила світ його книга «Казимир король Польщі», присвячена життєпису Яна ІІ Казимира. Там теж йдеться про героїчну оборону Глухова і згадуються французи: «Графи де Гіш і де Лувіньї, двоє синів герцога де Грамона, котрих бажання здобути собі славу змусило прийти здалеку, проявили такі яскраві ознаки своєї доблесті під час цієї облоги, що поляки, які вважалися найсміливішими людьми в світі, ними захоплювалися» .
  Поразка під Глуховом ознаменувала сумне фіаско всього походу Яна ІІ Казимира. Незабаром під тиском козаків Івана Брюховецького й стрільців Григорія Ромодановського та Якова Черкаського він змушений був рятувати свої полки негайним поверненням додому. В околицях білоруського Могильова граф де Гіш і його брат попросили у короля дозволу повернутися до Варшави, звідки одразу вирушили на захід.

Євген ЛУНЯК, кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України

Ніжинського державного університету ім.М.Гоголя

 


ГЛУБИНА НАУЧНЫХ ПОИСКОВ


Генеральный директор Национального заповедника «Глухов» Алексей Савицкий:
  – Безусловно, статья об участии героя романов А.Дюма в осаде Глухова в 1664 году – интересный научный факт. Но это только одна из 143 работ, которую подали историки, археологи, архитекторы, этнографы, философы на научно-практическую конференцию «Сиверщина в истории Украины», которую наш заповедник проводит уже двенадцатый год подряд. На прошлой неделе в Глухове обсуждались важнейшие темы, глубина научных поисков свидетельствует о бескрайней перспективе изучения истории нашего края. 7 докторов наук, профессоров, 55 кандидатов наук, 2 докторанта, 17 аспирантов и 52 научных сотрудника заповедников и разных научных учреждений подали свои доклады. Своим опытом и знаниями лично делились кандидат архитектуры, заместитель директора Департамента культурного наследия министерства культуры Виктор Вечерский, и.о. директора НИИ памяткоохранных исследований Анна Звиряка, доктор исторических наук, профессор Национального университета «Киево-Могилянская академия» Виталий Щербак, доктор исторических наук, профессор, завотделом Института украинской археографии НАН Украины Юрий Мыцик и другие известнейшие люди науки.
  Национальный заповедник «Глухов» в очередной раз подтвердил, что наши научно-исследовательские традиции только укрепляются. Кстати, все желающие могут ознакомиться с последними историческими исследованиями в сборнике, который уже издан.

 

Прочитано 1008 раз Последнее изменение Пятница, 07 июня 2013 14:08

Внешние ссылки предоставляются исключительно для справочных целей. Редакция газеты "Неделя" не несет ответственность за содержание внешних интернет-сайтов. Редакция может публиковать статьи в порядке обсуждения, не разделяя точку зрения автора. Использование в любой форме материалов, опубликованных в газете и на сайте, — с согласия редакции. Ссылка на газету при этом обязательна.

Top Desktop version